ТЕЗАУРУС МЕТОДИЧНИХ ТЕРМІНІВ
Аналіз (у педагогіці) – вивчення кожного елементу явища як частини цілого, розчленування предмету чи явища, що вивчається, на складові елементи, виділення в них окремих аспектів .
Диференціація навчання – форма організації навчальної діяльності учнів, при якій враховуються їх нахили, інтереси і здібності .
Діяльнісний підхід у навчанні – полягає у тому, що в результаті навчання, той, хто навчається, набуває знань, які необхідні для оволодівання професійними знаннями і вміннями, що поставлені метою навчання .
Кваліфікація – підтвердження у встановленому порядку (сертифікована) сукупність спеціальних і ключових компетенцій, необхідних для виконання певного кола професійних (посадових) обов’язків .
Компетентнісний підход –передбачає відхід від накопичення у майстрів виробничого навчання нормативно визначених знань, умінь та навичок до формування і розвитку здатностей діяти мобільно, креативно, використовуючи передовий педагогічний і виробничий досвід у навчально-виховному процесі майбутніх кваліфікованих робітників .
Компетентність – оцінна категорія, яка характеризує людину як суб’єкта професійної діяльності, її здатність успішно виконувати свої повноваження (Н.М. Бібік)
Компетенція – сукупність вимог до людини з боку його діяльності (С.У. Гончаренко)
Критерій – ознака, на основі якої здійснюється оцінка, визначення або класифікація чогось; мірило оцінки .
Методи виробничого навчання – способи спільної діяльності майстра виробничого навчання і учнів, завдяки яким досягається засвоєння учнями певних знань, виробничих професійних умінь і навичок, оволодіння професійною майстерністю, розумовий і фізичний розвиток .
Методика – сукупність способів, прийомів, засобів доцільного проведення будь-якої роботи .
Методична компетентність майстра виробничого навчання – інтегрована характеристика фахівця, яка відображає рівень володіння методичними знаннями, вміннями та навичками організаційно-методичної діяльності, характер і зміст досвіду вирішення практичних завдань з методики навчально-виробничого процесу.
Методологія – шлях, спосіб пізнання і вчення – система принципів, норм і способів організації побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про шляхи досягнення істинного значення і оптимального практичного ефекту .
Модуль – відносно самостійна і завершена одиниця модульної навчальної програми, спрямована на формування певних професійних (спеціальних/ключових) компетенцій .
Мотиви – спонукальна причина дій і вчинків людини, що визначає спрямованість її активності .
Особистісно-розвивальний підхід – дає можливість урахування індивідуальних особливостей кожного педагогічного працівника, сприяє побудові власного індивідуального маршруту щодо оволодіння або поглиблення необхідними знаннями, уміннями і навичками методичного характеру .
Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду .
Показник – свідчення, оцінка чого-небудь, наочні дані про результати якоїсь роботи, якогось процесу, дані про досягнення в чому-небудь.
Принцип – основне, вихідне положення, керівна ідея педагогічної теорії, концепції, що визначають зміст, організаційні форми і методи навчальної і виховної роботи .
Проблема – об’єктивно виникаюче протягом розвитку наукового пізнання питання або комплекс питань, вирішення яких представляє суттєвий практичний і теоретичний інтерес .
Програма навчальна – документ, що визначає зміст, обсяг знань, умінь та навичок, які підлягають засвоєнню, а також зміст розділів і тем із розподілом їх по годинах .
Професійна активність – цілісна система підвищення науково-теоретичного і загальнокультурного рівня, психолого-педагогічної підготовки і професійної майстерності педагогів, формування у них готовності до самоосвіти, саморозвитку
Рівень – переробка інформації різного ступеня складності та виконання діяльності різними способами (З. А. Федосеєва) .
Розвиток методичної компетентності майстра виробничого навчання – цілеспрямований динамічний процес якісних змін у рівні методичної компетентності, враховуючи вплив аспектів неперервної освіти майстра виробничого навчання .
Самоконтроль – усвідомлена регуляція людиною своєї поведінки та діяльності для забезпечення відповідності їхніх результатів поставленій меті, вимогам, нормам, правилам тощо .
Самоосвіта майстра виробничого навчання – самостійна пізнавальна діяльність майстра виробничого навчання, яка визначається внутрішньою мотивацією, високим рівнем самоконтролю, самоорганізацією праці .
Самоосвіта – освіта, яку здобувають у процесі самостійної роботи, без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі .
Середовище – оточення, сукупність соціальних, економічних, політичних і матеріальних умов різного характеру (природних та створених людиною), у яких розгортається діяльність людського суспільства та розвивається жива природа .
Системний підхід – комплексне вивчення найбільш суттєвих закономірностей розвитку явища як цілого з позицій системного аналізу .
Тезаурус – словник, який відображає семантичні зв’язки між лексичними одиницями даної мови .
Урок виробничого навчання – організаційна форма, що забезпечує фронтальне навчання всієї групи учнів, які знаходяться в однакових навчально-виробничих умовах (навчальних майстернях, на навчальних полігонах, в навчальному господарстві тощо) .